«Кровні узи» 9/10 осінь 15 р. Він крокує повз давно забуте подвір’я. Вдихає таке минуле нікотинове повітря. Накручує старими повір’ями обминає калюжі й глибокі ями на дорозі. Світиться світло в будинку. «Можливо заскочити на хвилинку, друг же хворіє!» Проходить повз, щоб не заважати, завтра точно зайде пообіцяв. Вранці прокинувся від звістки «Всі йдуть на той світ». Страх можливості сказати. Говоріть вчасно, інколи пізно. 25.10.16 р. Минає рік, він вкотре «грабує» банкомат, щоб віддати сімейні борги. Все життя його торги за життя, право на існування. Телефонний дзвінок кричить на тишу: « Вова, дяді Колі не стало» Й не стало твердості ні в духа, його тіло на землі, його названий батько, друг, брат на небесах. Найкращі майстри його життя йдуть, а він крокує, щоб малювати час матеріальних папірців. Прощання не купиш, на могильній плиті карбують імена. Страх втрати й не плутати зі смертю. Самотня бабця Надя( або Надежда, як вона повторювала завжди) дружила зі сусідк