Роздоріжжя між хочу й потрібно, між німбом і лампою, такий винний, що наче над головою вінок терновий. Горщик квітів залишився у підвалі, а у вікні ми не обираємо погоду, хто ж не проливав воду? Ми хотіли обрати глибокі води, але калюжі найліпші - залишимо це міряти дітям. … Я видавав старе за нове, удавав спокій, коли холодне море обливало голову, тоді розум дотирав думки померлих друзів. Кожну ніч тремтіли зуби, обіймав плечі і плакав, так здавалось смерть забирає душу. Бувало, тінь обіймала і помирав, коли сил не вистачало і сон забирав останні сили. Вранці тремтів не менше, здавалось що страхи оточили всього, бо вони знали мене більше, ніж я. Кожний день шукав коріння своє, руки німіли і гнилість землі труїла сильніше. Потім, коли сили не вистачало відкрити хоч одну сторінку та запитати поради, коли дихати не зміг почав їсти коріння і сила з кожним днем збільшувалась, але і розділяла все що колись так старанно зберігав. З часом став жаліти тінь, адже вона знала м