Сообщения

Сообщения за май, 2016
Изображение
                        ЗМІСТ ТЕАТРУ ЯК БОРДЕЛЮ ПОЧУТТІВ        I.                 «Я ОПІУМ»      II.             «ЛОЖКА НАГРІТА»   III.             «УКОЛ ТА ЕКСТАЗ»   IV.             «ЛОМКА, А ГЛЯДАЧІ  ЗАЛЕЖНІ»     V.             « ВИКОРИСТАНИЙ ШПРИЦ» Присвячується: Платоничу та Каті до берега Одеси-мамки                                          «Я ОПІУМ»     Тож, шановні читачі, від заголовків видно що  це не буде чергове нудне та скачане індивідуальне завдання з української літератури, Ви, шановні, будите глядачами, нехай наявна робота буде для Вас відвертістю, а саме «золоті двері» до театральної підсвідомості акторів та драматургів. Тут не буде банальностей «театр починається з вішака» або інші приклади які тільки сміють паплюжити театральне мистецтво, що від нудних слів псевдо-критиків відвертає, як від розлюбленої коханої. Ми разом побуваємо за кулісами, на сцені, в гримерні та в глядацькому залі займайте місця за наявності допуску або квитків. Уява Ваша не
                        ЗМІСТ ТЕАТРУ ЯК БОРДЕЛЮ ПОЧУТТІВ        I.             «Я ОПІУМ»      II.             «ЛОЖКА НАГРІТА»   III.             «УКОЛ ТА ЕКСТАЗ»   IV.             «ЛОМКА, А ГЛЯДАЧІ  ЗАЛЕЖНІ»     V.             « ВИКОРИСТАНИЙ ШПРИЦ» Присвячується: Платоничу та Каті до берега Одеси-мамки                                          «Я ОПІУМ»     Тож, шановні читачі, від заголовків видно що  це не буде чергове нудне та скачане індивідуальне завдання з української літератури, Ви, шановні, будите глядачами, нехай наявна робота буде для Вас відвертістю, а саме «золоті двері» до театральної підсвідомості акторів та драматургів. Тут не буде банальностей «театр починається з вішака» або інші приклади які тільки сміють паплюжити театральне мистецтво, що від нудних слів псевдо-критиків відвертає, як від розлюбленої коханої. Ми разом побуваємо за кулісами, на сцені, в гримерні та в глядацькому залі займайте місця за наявності допуску або квитків. Уя
                           «Гра  по центру – життя на сцені»   Чому ми згадуємо видатну людину тільки на роковини смерті або народження? Чому розуміючи це, ми таки згадуємо це поняття тільки на роковини? Мені не тяжко згадати, а тим паче написати про видатного земляка Івана Карпенка-Карого. А чи Ви згодні читати про геніальну постать, корифея  драматичного українського театру?                                                          Вічна пам’ять у вічності знань    Щоб увічнити в пам’яті певну персоналію в уяві людини  потрібно згадувати про геніїв повсякчас. Але за рутинністю існування соціуму все складніше віднайти час для прочитання цікавої літератури або «ілітарного контенту». Бо ж парадигма: це «цікаве» тільки для людей котрі є знавцями певної галузі або системи галузей. Відверто нудні монографії, книги не може прочитати пересічна людина. Як же зацікавити пересічну людину до термінологічного поняття «наукове знання»? Отже, право на існування має рішення, що цікавий контен