Gekalo

                          Нас   змушують, вкотре купляти фарби для чужих полотн, достатньо бути крадієм власного таланту.        17.09.16   «Триває напруга. Нестримно тягнеться до піку наруги надлюдської огиди. Образи на все тлінне від мерзотника, до найінтелігентнішого пройдисвіта, котрому світла на світі мало. Епістолярна творчість пустою мережею планети відбирає реальні почуття. Він зустрів світлу у темній стороні. Вона полотно страхів, сумнівів. Боїться жити як всі. Висіти на зашліфованій стінці як більшість картин. Хоче бути досконалою   недовершеністю та вирізняться виключно простим, всі інші не справжні, псевдо ідеальні підробки. Стверджує,   що вони корки від хмільних напоїв п’яних митців. Але вона є порочною, від підробок фарб та кісточок неумілих рук. Смілива, бо хоче бути щасливою; власною людиною для долі та жити власним життям. Відмінювати та додавати, будувати власні алгоритми та теореми. Але, виключно мати справжню, що не потребує доказів та сумнівів» - таке роз

Люди хочуть спльовувати   біль, обіцяти і знову пробачати, жити в шаленій кількості випитого   й блювати молекулами минулого, жерти кролика за столом й вдавати, що свічка є рішенням проблем   та пити за життя закінчених світів, блювати настроєм   й спати в трьох. На початку   павук сплів зі слини сітку, за   слова, що   полонили душі в клітках холодного кахелю, де по обідку стікало блювотиння. Там же, риболовля вийшла вдала, відразу не давала і наразі   видала себе правдою   за використану вже жовану рибу за столом богеми. Я тілом   писав стримані   поеми й курив до обіду, вірив у свою картину та малював чужими фарбами   власні образи.   Де   стають не потрібністю сніданки, очі б'ють курячі яйця в омлет.  В кількості сміття ми міряли дні,    вбивали в собі живіт, а викидати час   сміли тільки   вечорами, печінка гірчила в чашці ранків   та мораль межувала з грою в оральність. Замовчувати не потрібно, ми передавали гроші в пустому трамваї й отримали сповна за правду. Реал