Люди хочуть спльовувати  біль, обіцяти і знову пробачати, жити в шаленій кількості випитого  й блювати молекулами минулого, жерти кролика за столом й вдавати, що свічка є рішенням проблем  та пити за життя закінчених світів, блювати настроєм  й спати в трьох. На початку  павук сплів зі слини сітку, за  слова, що  полонили душі в клітках холодного кахелю, де по обідку стікало блювотиння. Там же, риболовля вийшла вдала, відразу не давала і наразі  видала себе правдою  за використану вже жовану рибу за столом богеми. Я тілом  писав стримані  поеми й курив до обіду, вірив у свою картину та малював чужими фарбами  власні образи.  Де  стають не потрібністю сніданки, очі б'ють курячі яйця в омлет. 

В кількості сміття ми міряли дні,   вбивали в собі живіт, а викидати час  сміли тільки  вечорами, печінка гірчила в чашці ранків  та мораль межувала з грою в оральність. Замовчувати не потрібно, ми передавали гроші в пустому трамваї й отримали сповна за правду. Реальність  гидка не від брехні, а психічнохворого що смердячого сечею він же винний за мої смаки та відпускання проблем.  Гуркітлива дорога до річки розв'язала язик, що потяги не такі вже погані, а я можу кохати двох. В грудях були нерви, а тремтіння ніг стримавало страх.  Щоб знайти  світло та спокій  тер лампи  брудними пальцями, вони ж винні за твою невинність, запальничка гріла солені сльози  всі тисячі ночей, що були не зі мною в хронології моїх закоханих очей. Вони й так мертві ,бо  доречно застрелити собаку та закопати в жасмині та повиганяти віником всіх не проханих гостей з їх нахабним бажання кинути в очі ще сто різних поглядів.  Хотів би  канути в них, але  червоні канати стягнуті вузлом дружби.