«Кровні узи»

   9/10 осінь 15 р. Він крокує повз давно забуте подвір’я. Вдихає таке минуле нікотинове повітря. Накручує старими повір’ями обминає калюжі й глибокі ями на дорозі. Світиться світло в будинку. «Можливо заскочити на хвилинку, друг же хворіє!» Проходить повз, щоб не заважати, завтра точно зайде пообіцяв. Вранці прокинувся від звістки «Всі йдуть на той світ». Страх можливості сказати. Говоріть вчасно, інколи пізно.

25.10.16 р.

    Минає рік, він вкотре «грабує» банкомат, щоб віддати сімейні борги. Все життя його торги за життя, право на існування. Телефонний дзвінок кричить на тишу: « Вова, дяді Колі не стало» Й не стало твердості ні в духа, його тіло на землі, його названий батько, друг, брат на небесах. Найкращі майстри його життя йдуть, а він крокує, щоб малювати час матеріальних папірців. Прощання не купиш, на могильній плиті карбують імена.  Страх втрати й не плутати зі смертю.

   Самотня бабця Надя( або Надежда, як вона повторювала завжди)  дружила зі сусідкою Світланою. Обидві удови, доживали старість, або жити другою хворою молодістю. Світлана захворіла. Її відвезли в лікарню, ледве перенесла операції, її здоров’я було захитано тяжкою працею складного життя. І от осінь, зима – Світла, щоб після операції залишається в доньки на квартирі. А Надія чекаю, чекаю, запитувала завжди: «Де моя Світуля?». Вона чекала, світла в сусідньому вікні. І ось, Світла приїжджає додому, лічені години до зустрічі. Світла заходить до моєї бабці, щоб відцапнутись після дороги. Телефонний дзвінок «Наташа, Надя згоріла». Говорите, що надія помирає остання? …

 25.10 .16 р. Світлана сидить на поминальним столом свого хресника… Ми боїмось  втрати очікування. 

  Вона була любимою та одною внучкою та донькою. І все їй вдавалось, бо мала допомогу. Стала до Христа за маленького Володимира у 15 років. А потім її слова, постали жалами, для мами Володі. Адже Оля мала проблеми з пошуками власних дилем… Час за роками, як кроки Вови збільшувались. Хресна Юля:  погане кохання, наркотики, але диво маленьке - Максим. Світлана довго чекала на правнука, хоча й здоров’я немала глядіти опісля операцій, бувши поруч з дивом  у власної доньки.

23.10. 16 р. Вова студент, опісля роботи гуляє з коханою лунає телефон: «Вовчик, хресної не стало». Страх бути  осудженим. Світлана втратила онучку.

… 17.10. 10 р. Роботяга Іван у нього є маленький онук Вовчик, котрого він вчив, навчав та повчав. Студенту Володимиру важко написати про це – говоріть вчасно, бо Оля не встигла сказати батькові. Вовчику допомагає дядя  Коля сусід, друг, брат… Страх мертвої недомовленості.

А тепер задаю загадку. Чого найкращі йдуть? Та скільки лишилось Світлані, коли наступної операції вона не…..

  

    П. М ….Світло в кімнаті він друкує, курить, де дим змішується зі сльозами, а рядки за словами такими простими та улюбленими прозами читаються вами. За вікном холодно та вітер, а він немає пальто, бо інколи «грабує» банкомати, щоб віддавати сімейні борги. Його очі опухли алергією, непотрібно пити валер’янку запиваючи кавою!   Страх бути ніким, страх бути незрозумілим, страх бути самотнім на старості. Йому 18 років, а життя таке, коротке веретено невчасно, запізно, непотрібно.