Специфіка буття людини.
Я захищаю власний філософський стіл.
За рутиною все рідше вдаєтеся зрозуміти все що
є, і все що є у мені. За оточенням сприймачів реальності їх думки, все важче
зрозуміти власну сутність, власного Бога. Матеріальність вже зайняла всі ніші
матерії, а пошуки змінились змінами духовності.
Що різнить людину з іншим, з тим що її оточує?
Так, можна тлумачити з бачення природних ознак, але давайте споглянемо це по-іншому.
Людина нічим не різниться, наприклад зі столом, адже вони наразі в одному
часовому проміжку і можуть бути незалежно один від одного. Вони мають власні
ознаки, хоча й різняться термінами «живе» чи «неживе».
Буття що у стола, що у
людини є, воно різниться тільки діяльністю та призначенням. В обох є власна
форма, функції, хоча людина шукає «себе», тобто довго, можливо навіть не
дізнається на проміжку власного життя. Різнить їх тільки те що стіл створила
людина та призначила функції, а людину хто створив? За кожним індивідом батьки, сім’я, а далі …
Навіщо я тут? Що мене оточує? Я це я, чи сутність, тобто особа, бо сутність не
тільки буття, а й істота або значення. Хто зможе розтлумачити про
створення мого внутрішнього світу?
Інколи люди полюбляють власні
«столи» протирати ганчір’ям, тобто змінювати власне на копійоване, хоча інколи
апелюють, що найстрашніше бути собою, а що означає бути? Виконувати закладені
суспільством норми, або відкидати їх ставити власні прирікання. Я маю певний
сумнів, що людину може щось різнити. Так,
людина наділена духовним та мислячим началом, але тільки вона аргументує
цим, можливо від специфіки інтелектуального накопичення. Все є інтелектуальне й
той стіл, бо несе власне призначення. Інколи заздрю, що стіл від «народження»
знає власну місію, а людина ні. От чому, можливо і ми нікчемні, бо можемо
задати призначення чомусь але не собі.
От і ціль людини не виконувати функції стола, а стіл, щоб ніяким чином
не замінився людиною, хоча бувають «люди-столи» та столи, інколи бувають
кращими, бо виконують більше користі.
Комментарии
Отправить комментарий