«П’яний єнот та 25 мл.»

    Самовпевнена Галичина досі не розмежовує Україну. Що є від Львова -  її столиці, то - Схід, а  до кордону  тягнеться рука з губкою до стола італійського signore.

«Віра – продана»

   Сучасний політичний острівець – Львів та Львівська область, опісля другого туру президентських виборів показала всім, що «Ми є винятком» та свій гуцульський гонор – проголосувавши за Петра Порошенко. Опісля виборів  було помітно в соціальних мережах з «аватарками»  «25%».

  Більшість видань говорили про феномен, що є причиною високого патріотизму серед мешканців. Історичний екскурс це  голосування Вячеслава Чорновола, тоді більшість висловила свій вибір     Леоніда Кравчука.  Місцевий бізнес голосував, бо боявся нового та невідомості, а інші що в нього є досвід на політичній арені закордоном, дипломатичний діалог з Європейським Союзом. Колишній очільник держави систематично наголошував про європейський вектор українців. Більшість на Заході боялась втрати матеріальне забезпечення, бо чіткі налагоджені канали є стабільністю.

   Звісно, вибори припадають на неділю, опісля ранішньої служби громадяни пішли на виборчі дільниці. Нагадали про томос, «Подумали» ще раз, адже купа реклами на стовпах.  Блискавичний політичний хід, що не сильно допомагав Януковичу. Та ще  перспектива лишитись на сторінках  підручників з історії. Віра та держава, два стовпи що тримають суспільство. Коли ж політика втрачається до церкви це, наче торгівець на ринку продає віру. Нас знову красиво обманюють  та чи не прикро Філаретові давати інтерв’ю та жалітись як його кинули та використали? 

«Наційності ціна»

  Звичайно на заробітках, туга за батьківщиною зростає. Гадаю ось чому, такий величезний ватяний патріотизм на Заході країни. Львів ототожнює себе Україною, коли то вигідно, а особливо заробляючи на заробітках або контрабандою, втручаються в справи іншої частини держави.  Словами одні, а в ділах зовсім інші.

    Говорячи лозунгами за все українське та проукраїнське, не розуміючи як  пощастило територіально та різними історичними подіями. За слова, маючи такі чудернацькі словечка, що більшість  її не розуміє, бо невтямки, що то культурні запозичення від інших мов, держав до складу яких колись належала західна Україна. Своєю винятковістю допомагає брудним технологам та пропагандистам ще більше розмежовувати, ділити думку про українську цілісність.  

«Я не такий як Ви»

     А чи розуміють Галичани, що власним же «острівцем» вони й відгороджуються від всіх інших областей? Цим же й розколють державу. Відокремленістю Галичина ізолюю себе від більшості країни, що не дозволяє зрозуміти проблеми українства як суспільної діяльності у державі. Культурний обмін доречний та європейські цінності в більшості хороші, але не зустрінеш, щоб галичанин поділився цим досвідом за межами власної ізоляції з іншою частиною країни. Він же, показує себе винятковим, високомірним галичанином для інших. Ця особливість та на цьому скомпроментована  пропаганда  й відлякує українців від Заходу.