…Зміни котрі відбулись це згадки, а наразі
фантомні звуки – це телефонні гудки. Його куртка має доволі повільні але сильні
рухи. Порухи про різну чорнуху чують вуха. Ні згадки, ні малюнки – нічого, блаженні миттєвості, як прохані гості – секс наповнений
силою туманності. Вигуки маленьких та нікчемних на площах міст, голосах хриплість
та думки поблажливих коханок. Шанобливих, поважних, де поваги на терезах
відваги, підперезані батогом. Натовп, він же напханий трамбуванням
комендантських комплексів, альтернатив – шум та негатив. Мотиви, що за часи
змінюються за потребами іншого, тих що плутають, а інколи виховують шмагаючи
ідеями. В холодному бетонні чуємо відголоси, стрижемо голови кидаючи волосся
від волелюбності. В рамках шляхів є вплив, у житті є вибір та «вільна ріка», а
у «Ау!» - вигукнемо в хаосі не почути шуму, дума потрібних сум, порахувати
треба як і заробити – проблемних сліз й грошей. ( Він впав в екстазі написаного
, шум музики та почуття вразили як ніколи, нікого, нічого писати більше,
наразі)
«РІЗНИЦЯ» …….але комета пролетіла, коли в дитинстві, за проханням батьків, повз під столом. А далі вже не було… Знаєш, непотрібні кроки, коли міряєш калюжі, а глибокі води залишаєш сестрі, що пише етюди в червоній сукні. В тих романах буває по-іншому, поклавши на полицю клясер лишається вихвалятись колекцією лиць. От Світла Жюлі, досі не забуває стукіт барабанів, що є ритмом нерву, бо відправляла сигнали на все тіло, а той дивний японський музичний інструмент, що схожий на сопілку, заспокоював відразу, й образи в молитовнику, й образи в блокноті. Хочу виправити дурниці, кожного дня дивлюсь на тінь від гілок того дерева, що був їством й ці візерунки Роршаха кохають емоції й живуть ними, да і байдуже, що на гойдалці постійно нудить, а абат Ерер та брат Медарт спростовували «широко закриті очі», засуджували слова пояснень в темній кімнаті за сльози що стік...
Комментарии
Отправить комментарий