"Етюд в червоній сукні"
8 молитв в наушниках достатньо, щоб пробурмотіти дорогу від ліжка до парку, де постійно зустрічав людей, котрі лікували болючі переживання - гіркими настоянками веселощів та сліз.
Він безкінечну кількість разів перевірив наявність квиточків в блокноті, де за звичкою писав про вранішні насолоди та солені рани, що частіше приховував за довгими монологами. Згадав, як давно не відчував важливість зустрічей та як самовпевниність згасає в думках про інші події. Головне бути спокійним та невимушеним. Ні, головне бути собою! Як давно не був на зустрічах, що так пронизують холодом ступнів та теплотою зустрічі. Як не дивно, чекати було приємно, навіть час не посмів перевіряти. Все томилось в цей день й картопля на обід й сигарета й серце, що чекало біля входу театру.
Чому з таким очікуванням не може згадати перший погляд? Да, за купую думок про можливі варіанти, вже й не згадає, де правда й вигадка. Пам'ятає, лише незручне привітання, жест на двері та приємний терпко-кислий аромат її шкіри, що зумів відчути, наче знову звикає, до ароматів коли кидаєш курити. Не раз спіймав на думці, що з нею легко, не потрібно нічого, лише не сміти відкриватись, а віддати пальто на плечі від протягу можна, але щоб знову не згадувати потяги "до" та верхню полицю і в обличча вітер.
Солодке, так люблю. Цукерки, а вона розуміється в кристалах вбивці уяви. Але втримаюсь, на цей раз, бо соло дощів не забувається, а по дикому й жадібно, хочеться розгортувати інше. Стукіт барабанів є ритм нервів, що відправляли сигнали на все його тіло. А той дивний японський музичний інструмент, що схожий на сопілку, заспокоював відразу й образи в молитовнику й образи в блокноті. Собою так й не був, адже навчило не відкриватись людям, щоб не довелось замовляти комплексні обіди, де салат з буряка - гормони, а картопля з котлетою є страхи бути самотнім. А потім їсти швидко, щоб найшвидше отримати каву та сигарету - енергію та емоції. Комплекси з образами, він називає комплексними обідами, сідає й швидко з'їдає, до останньої крихти, забутої думки.
Ще ж не завершилась 2 дія, а думки всі про неї. Хочеться на мить зупинитися до зупинки, взяти за долоні, поглянути широко заплющеними очима в її виразні очі й сказати: " Не кінець!"
Натовп, штурханина на зеленому світлі, ні то вже не очі, а перехід й зупинка. Обійми й подарунок, знову аромат шкіри. І його дорога, від шоку не запалив вогонь, бо гріє думка за нею та від неї. По дорозі помічає всю увагу до себе. Чи він дивний, чи всім хочеться вкрасти щастя. Забагато драм було в його житті за останні роки, то "Украдене щастя", то "За двома зайцями".
Дорогою знову зустрів рятівників, вже хмільних, але менш щасливих ніж він. "Поливай, Вовчик!" - мовили, бо знають легку руку на застіллях
Він продовжив мовчати та стояти, всі подумали що "театралові" погано або немає настрою. В середині в нього все бурхливо крутилось, зараз би до неї, віддати весь вогонь та зігріти дивними вчинками або живими словами.
Далі буде, просто час.
Комментарии
Отправить комментарий